www.yuryev-rn.dp.gov.ua
ГОЛОВНА СТОРІНКА МАПА САЙТУ ДОПОМОГА Четверг, 28 березня 2024 року
Що нового на сайті ?

Архів публікацій
Юр’ївський район >> Територіальний устрій району
Вербуватівська сільська рада
Версія для друку Написати листа


ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ


Поштова адреса: 51326, с.Вербуватівка, вул..Центральна – 55-А, Юр”ївський район, Дніпропетровська область.
Відстань до районного центру - 10 км.
Населення - 1011 чол.
Територія - 4673,9 га.
Під забудовою - 18,1 га.
Ставків 156,29 га.
Ріллі - 3220,6 га.
Пасовищ - 2.2 га.
Ліс - 66,4 га.
Мисливські господарства - 32 га.
Заказники, заповідники, рекреаційні зони - 5,3 га
Зелений туризм (оздоровчі та туристичні можливості) відсутні
Наявність органів самоорганізації - БЛАГОДІЙНА ОРГАНІЗАЦІЯ «ВІДРОДЖЕННЯ»


Керівництво ради :

з/п
П.І.Б.
Дата, рік
народження
Місце роботи,
посада
Дата, рік обрання
(призначення)
Телефон
(роб.)
1.Офіцерова
Надія Вікторівна
23.03.1960Сільський
голова
12.11.2010 р.56-3-46
2.Беспалько
Галина Григорівна
24.07.1962Секретар
сільської ради
13.11.2010 р.56-3-46


Кількість виборців - 756 осіб

Склад депутатів ради - 15 осіб
Список
Депутатів Вербуватівської сільської ради

з/п
П.І.Б.
Рік
народження
Місце роботи, посада
Дата, рік
призначення
Телефон
1.
Фоменко Ольга Володимирівна
09.05.1961
Секретар сільської ради
26.03.2006
Роб.56-3-46
80509334309
2.
Кириленко Володимир Іванович
14.09.1968
безробітній
- « -
Дом.56-3-56
80956156709
3.
Офіцерові Надія Вікторівна
24.03.1960
Директор Вербуватівської НСШ
- « -
РОБ.56-3-37
80506532795
4.
Захарцова Юлія Анатоліївна
27.03.1968
Ф/г «Зоря»
Голова ради пайовиків
- « -
Роб.56-3-72
80507602532
5.
Фоменко Олександр Іванович
23.07.1960
Ф/г «Зоря»
Директор млина
- « -
Дом.56-3-02
80506998156
6.
Плошенко Петро Григорович
28.06.1947
Ф/г «Зоря»
Заступник голови по рослинництву
- « -
Роб.56-3-72
80503610335
7.
Капелюха Наталія Іванівна
22.02.1964
Юр ївське ПТУ
- « -
80992559781
8.
Сергієчко Іван Петрович
03.07.1956
пенсіонер
- « -
9.
Мурафа Степан Дмитрович
19.05.1953
Приватний підприємець
- « -
80666377261
10.
Вільховий Володимир Анатолійович
04.07.1969
безробітній
- « -
Дом.56-4-19
8099955434
11.
Зоренко Олександр Володимирович
15.04.1980
Голова райдержадміністрації
- « -
80509904833
12.
Стрєлков Борис Анатолійович
01.01.1953
Павлоградпогрузтранс вугілля,
черговий
- « -
Дом.56-4-35
13.
Чабаненко Віктор Федорович
22.08.1948
пенсіонер
- « -
Дом56-4-11
14.
Шивко Микола Миколайович
10.03.1975
Шахта «Благодатна»
гірник
- « -
Дом.56-4-44
15.
Гавриленко Людмила Вікторівна
23.04.1960
Ф/г «Зоря»
техпрацівник
- « -
Роб 56-3-72
80500236344

1. Історико-географічна довідка
Вербуватівська сільська рада вздовж берегів річки Мала Тернівка, за 10 км. на південь Юр”ївського району.
Вигідне географічне положення та природні багатства сприяли поселенню жителів ще в ранню давнину. Це були втікачі з кріпацтва Романенко і Савчук та чумаки, які спочатку зупинилися для відпочинку, а після зупинилися на постійне життя. Через кілька років кількість поселенців значно зросла. Село зростало із року в рік переважно за рахунок переселенців із села (Вербуй). Село не було панським, але жителі села через свої злигодні змушені були йти в найми до панів сусідських сіл, пізніше економічному розвитку села сприяла залізниця, яка побудована у XIX ст. та ґрунтова дорога, що йшла паралельно залізниці з півночі на південь, перетинаючи село.
Прогриміли залпи «Аврори». В битвах за владу Рад приймав участь Павло Павлович Мураховський - житель села Долина. Він штурмував Зимовий палац, бачив вождя революції В.І.Леніна.
В роки громадянської війни багато жителів села відстоювали радянську владу. Серед них Триль Карпо Кіндратович червоногвардієць. У 1918 р. вороги спіймали його в селі, а в м.Павлограді вчинили над ним жорстоку розправу.
Серед учасників громадянської війни Попугай Іван Григорович, який у 1919 році 16-річним юнаком пішов добровільно на фронт. Він був убитий білогвардійцями у Запорізькій області під Токмаком. Кравченко Яків Маркович та Капелюха Роман Григорович приймали участь у штурмі Перекопу, зайшовши в тил ворога через Сиваш. Пройшли останні вибухи громадянської війни. Почалося встановлення радянської влади на селі. Створюється партійний осередок першим секретарем якого був Петро Борисович Киян, партизан. В січні 1922 року куркулі після таємної наради підло вбили його в приміщенні школи. У 1927 р. в селі було організовано два «Червоні токи». Бідні селяни і маломіцні середняки, які до цього часу молотили свій хліб ціпами, охоче завозили із свого поля врожай на «Червоний тік». Через рік у 1928 р. по ініціативі партосередку, при підтримці активу села із бідноти було організовано СОЗ «Авангард» (СОЗ - спільний обробіток землі).
Через рік у 1929 році СОЗ було об’єднано з комуною «Сільський пролетар», яка знаходилась від села на відстані 5 кілометрів, а жителі південної частини села організували свою артіль. Створенню колективних господарств шкодили куркулі. 22 куркульських господарства було ліквідовано. З великою радістю і натхненням трудилися селяни на широких колгоспних нивах, вирощували хліб. У 1933р. – страшний, незабутній рік, коли тяжкий голод обрушився на людей. Багатьох прекрасних трударів села забрала жорстока, невблаганна смерть.
Знову відбудова, знову тяжка праця. Село розквітало з кожним роком ставало все кращим.
Вітчизняна війна залишила глибокий слід у кожному людському серці.. Але особливо запам’яталися жителям села події, що сталися у лютому 1943 року. Під натиском радянських військ фашистам довелось відступати, але перегрупувавшись і поповнивши свої ряди есесівцями, німці пішли в наступ і захопили села Нижнянку, Долину, Вербуватівку. Над жителями почалася жорстока розправа. Лише кільком чоловікам вдалось врятуватись. Серед них був Котенко І.Г., сім фашистських куль пронизали його тіло.
Потім німецька піхота, яку супроводжували танки, пішли в наступ на підрозділ радянських військ, який відступив за село до Кирикової балки. Радянські воїни відкрили вогонь. Розпочався бій. В нерівній битві всі наші воїни загинули (а їх було 76), знищивши більше 200 фашистів.
Після звільнення села тіла героїв були перенесені й поховані в центрі села. На клопотання школи на братській могилі поставлено пам’ятник.
Майже все село було спалене фашистами. Великого лиха зазнали жителі села. Після остаточного звільнення села від фашистської навали на місці колишнього села, потопаючого у вербах залишилися одні руїни і попелища.
Ще йшла війна, треба негайно створювати колгосп. Державі потрібен хліб, для заводів і фабрик – сировина. За все це взялися жінки, діти, стариці, воїни-інваліди, що повернулися з фронту.
Головою колгоспу обрали жінку Васильченко Марію Василівну. Головою сільської ради – Мураховського Павла Павловича. Обробляти поля довелося коровами та бідним інвентарем.
Згодом тягло поповнилося за рахунок поранених коней, що поступали з військових частин. Жителі колгоспу працювали від зорі до зорі, не покладаючи рук.
Колгосп ріс з року в рік. З`явився перший трактор, другий, автомашина, колгосп ріс, будувався. В пам'ять тих, хто не повернувся з тієї страшної війни в центрі села поставлений обеліск, на якому викарбувані прізвища тих, хто загинув на фронтах ВВВ.
Але час невблаганний. І здоров`я ветеранів, підірване війною і тяжкою працею на відбудові народного господарства після війни, не витримує, з кожним роком їх стає все менше. Кожна сім`я причетна до історії свого села – його славних бойових і трудових традицій, до історії свого колгоспу, його економіки і культури. Після закінчення Великої Вітчизняної війни почалося нове життя. Побудували в селі школу, в якій на даний час навчаються 78 учнів, будинок культури, магазини, двоповерховий дитячий заклад на 35 дитячих місць, медпункт.
На території сільської ради знаходяться 2 великих фермерських господарства – це «Зоря», яку очолює Зоренко Володимир Григорович та «Людмила» де головою є Толстунов Володимир Петрович.
На сьогоднішній день село прикрашає новий збудований 2-поверховий фельдшерсько-акушерський пункти, в якому знаходиться і працює Вербуватівська сільська рада та сільська бібліотека, яка обслуговує дорослих та дітей книжковий фонд якої складає 9024 книги та брошури, новозведені будинки, центральний бульвар, пошта, млин, шосейні дороги.
Здійснилась довгоочікувана мрія жителів села – в їхні будинки «прийшов» газ. Чудово працює радіо та телефон.
З кожним днем село все краще, одним словом «село живе»!


Характеристика
вчителя-пенсіонера Вербуватівської НСШ
Кальницької Галини Омелянівни


Кальницька Галина Омелянівна народилася 29 березня 1924 року року в с. Нижнянка Павлоградського повіту. В 1941 році закінчила 10 класів Юр’ївської середньої школи.
21 червня – випускний вечір, а 22 – початок жорстокої війни. Батько пішов на фронт, сім’я евакуювалася на Кавказ. Вже звідти була призвана в лави Радянської Армії . Спочатку - військова школа, потім – фронт. Брала участь в обороні Кавказу. Поранення , контузія, лікувалася в госпіталі м. Тбілісі, потім знову фронт. Брала участь у звільненні Ростова. За цю війну вона стала старшою на життя.
В 1944 році повернулася в рідну Вербуватівку. Деякий час працювала секретарем сільської ради. Вона завжди знала, що буде вчителем, обов’язково вчителем історії. В 1945 році навчається на курсах учителів історії та географії при Дніпропетровському університеті, згодом закінчила Сталінський учительський інститут, потім Полтавський педагогічний інститут.
У далекі повоєнні роки молода вчителька історії прийшла в школу і , побачивши прозорі личка, не по-дитячому глибокі очі вербуватівських хлопчиків та дівчаток, вирішила, що навчить їх любити й берегти свою землю, її красу і людей. Без коріння немає роду. Діти повинні знати, яким було їхнє село від давніх-давен, які жили тут люди і чого вони прагнули. Галина Омелянівна починає розпитувати сама і посилає дітей до старожилів, фронтовиків. Аркуш до аркуша, списані дитячою рукою, лягають у товсті папки – складається літопис. Так був створений шкільний краєзнавчий гурток, який переріс у шкільне наукове товариство, а в школі обладнано шкільний краєзнавчий музей, якому згодом присвоєно звання «НАРОДНИЙ».
З року в рік діти збирали відомості про земляків, які загинули в роки Великої Вітчизняної війни, і про тих, які повернулися. А потім на клопотання школярів відкрили в селі пам’ятник з іменами загиблих односельців (1968 р.)
У Вербуватівській НСШ Галина Омелянівна працювала до 1987 року.
ЇЇ військова, педагогічна і громадська діяльність високо оцінена: нагороджена Почесними грамотами Міністерства освіти України, Почесною Грамотою Президії Географічного товариства СРСР при Академії наук СРСР, дипломом Міністерства освіти СРСР за участь учнів у Всесоюзній туристсько-краєзнавчій експедиції «Моя Батьківщина – Радянський Союз»;
нагороджена Орденом Великої Вітчизняної війни І І ступеня, Орденом Трудового Червоного Прапора, Орденом Богдана Хмельницького;
ім ’я занесено до «Книги трудової слави Дніпропетровщини»;
присвоєно почесне звання «Заслужений учитель України».


Українське село – це оберіг мови, народних традицій, духовності. Саме село плекає таланти. Більшість видатних вчених, діячів культури і мистецтва, державних діячів родом із села. Як відомо, особистість формується під впливом багатьох чинників. Це добре розуміє педагогічний колектив Вербуватівської НСШ, плануючи свою роботу в тісній співпраці з представниками мікросередовища, в якому живуть діти. Відтак багатогранність життя нашої школи забезпечується спільними зусиллями педколективу, місцевого СФГ «Зоря», батьків.
Нині сільській школі мають допомагати всі: і посадовці, і громадськість, бо вона є центром формування та розвитку особистості, важливим фактором закріплення молоді на селі, продовження життя села, без якого в держави не буде майбутнього. У нашому селі належний підхід до цього питання спостерігається передусім з боку СФГ «Зоря». Дуже актуально прийшли на допомогу школі райдержадміністрація, районна рада, відділ освіти Юр'ївського району. Змінений і осучаснений інтер’єр школи – це не забаганка,а вимога сучасності. І вчителі, і керівник місцевого господарства Зоренко В.Г. одностайні в думці, що у школі має виховувати все, що оточує: і затишні класи, і психологічно сприятливий колір, і озеленення, і прикрашені гарними вазонами клумби, адже від цього залежить здоров'я, гарний настрій та емоційний комфорт дітей. «Після хліба найважливіше – школа. Кінцевий результат навчання і виховання – доля людини», - впевнений Володимир Григорович і вирішує одну з найголовніших проблем – відродження загальнолюдських цінностей у всіх сферах життя.
Характерною особливістю села є те, що всі знайомі один з одним. Родини дітей живуть поряд з учителями, а вчителі – невід'ємна частина сільського буття. Навчання і виховання школярів без спланованої роботи з батьками не мало б сенсу. І більшість батьків, а це недавні випускники школи, хочуть бачити чого і як навчаються їх діти. Вчителі добре розуміють, що поінформованість батьків, громадськості надзвичайно мала, тому їхнє завдання – нести інформацію в маси. Відтак нема жодного свята в селі без організованого культурного дозвілля для громадськості, молоді. Учні школи готують інсценізації до свят Святого Миколая, Різдва, Водохреща.


Відрадно, що у концертах учнівська молодь бере участь разом з учителями

Велику кількість громадськості і приїжджих зібрали в нашому селі вечорниці. Це було особливе свято – і школи, і села, про яке мало говорити – тут варто було бути, це треба було бачити.


Готували свято дружно і всі: зорянці змайстрували прекрасні курені з очерету, спорудили з колод турніки для змагань, ігор, вчителі та учні підготували виставу, сільська рада залучила до участі підприємців та фермерів. Гарно прикрашені курені, виставка виробів умільців села, виставка кращих учнівських робі з природного матеріалу, цікавий змістовний захист куренів… Скрізь лунає музика, сміх, смажаться шашлики, біля куренів господині пригощають гостей різноманітними українськими стравами, а там – чоловіки вправляються в спритності на турніках.


І все це стало можливим завдяки тому, що керівник базового господарства Зоренко В.Г. став для жителів села гарантом захищеності, значущості, адже лише неможливість забезпечити нормальне існування власної сім'ї сумлінною працею породжує соціальну апатію. Якщо ж люди мають роботу, бачать, що про них піклуються, допомагають, що Володимир Григорович пов'язує своє майбутнє з селом, всіляко сприяє духовності суспільства, то вони завжди підтримають такого керівника у всіх його починаннях. Радує вербуватівців те, що навіть досягнувши висот, Зоренко В.Г. не розірвав того зв’язку, що єднає всіх нас зі світом маминих пісень та квітучих чорнобривців. Якби не його всебічна турбота як Зоренка-керівника і водночас Зоренка-селянина, запустіла б земля наша.
Добре, що є у нас люди, яким знайомий біль за село, не байдужа доля пенсіонерів, дітей, яких, незважаючи на всі негаразди нашого суспільства, ніколи не покидає віра в перемогу.

2. Центральний населений пункт село Вербуватівка
Територія - 183,9 га.
Населення - 838 осіб
Домогосподарств - 299

3. Населені пункти:
с.Долина
Територія - 44.5 га.
Населення - 101 особа
Домогосподарств - 48

с. Нижнянка

Територія - 51,9
Населення - 72 особи
Домогосподарств 32

4.Житлово-комунальне господарство;
с.Вербуватівка – газифіковане, водопостачання централізоване для об’єктів соціальної сфери, для мешканців – власні шахтні колодязі та свердловини.
с.Долина – газифіковане, водопостачання із власних колодязів та свердловин.
с.Нижнянка - пічне опалення, водопостачання із власних колодязів

4. Заклади соціально-культурної сфери
5.1. Освітні заклади:


з/п
Назва
Адреса
Керівник
Телефон
1.Вербуватівська
неповна
середня школа
с.Вербуватівка
Центральна,53-Б
Офіцерові Надія
Вікторівна
56-3-37
2.Вербуватівський
Дошкільний навчальний
Заклад «Калинка»
с.Вербуватівка
Центральна 55-Б
Смичок Людмила
Василівна
56-3-23

5.2. Заклади охорони здоров”я:


з/п
НазваАдресаКерівникТелефон
1.Вербуватівська
лікувальна амбулаторія
С.Вербуватівка
Центральна 55-А
Пономаренко
Людмила Вікторівна
56-3-21

5.3. Культурні заклади :


з/п
Назва
Адреса
Керівник
Телефон
1Сільський будиноккультурис. Вербуватівка
Центральна 55-В
П”єлик Надія
Олексіївна
56-3-46
2.Сільська бібліотека С.Вербуватівка
Центральна 55-А
Олексенко Лариса
Вікторівна
56-3-46


5.4. Найбільші підприємства


з/п
НазваАдресаКерівникТелефон
1.Фермерське
Господарство «Зоря»
Вербуватівка
Центральна 53
Зоренко Володимир
Григорович
56-3-72

6. Бюджет Вербуватівської сільської ради по видаткам та доходам:

За 2005 рік - доходи - 290.361.00грн.
- видатки - 290.361.00грн.

За 2006 рік - доходи - 543.036.00грн.
- видатки – 529.089.00грн.

За 2007 рік - доходи - 539.838.90 грн.
- видатки - 535.260.97 грн.

за 2008 рік -доходи – 420.536.65 грн.
- видатки – 411.037.76 грн.

за 2009 рік - доходи – 550.639.02 грн.
- видатки – 550.639.00 грн.

7. Благодійна організація «Відродження» приймає участь у проекті»Місцевий розвиток орієнтований на громаду», який фінансується Європейською комісією, спів фінансується та впроваджується Програмою розвитку ООН.
Версія для друку Написати листа

Про цей сайт | Запитання | Адміністратор